хвилинні побачення Бар Україна

Швидке замовлення таксі в місті Суми ▻ Через додаток таксі ▻ Онлайн Ми є у 32 містах України, а також маємо представництва в Польщі та Литві.

Серед них немає Петра Франка. Родини Франків і Тобілевичів були повʼязані приятельськими взаєминами. Юрій Тобілевич, син Івана Карпенка-Карого, у час свого навчався у Львівській політехніці — рр. Тоді Юрій Тобілевич жив у одній із трьох кімнат, що її винаймала сімʼя Франків на вул.

Крижовій, 12 нині вул. Генерала Чупринки. Він навчив мене грати в шахи і чи не першого дня дістав мата!

Після погідного, культурно насиченого літа р. Ту сотню сформовано в Угриню, Чортківського повіту р.

До неї ввійшли Січовики, що вийшли ціло з боїв під Конюхами та частина сотні сот[ника] Вітовського. Команду нової сотні обняв чет[ар] Никорак. В Галичині та сотня не брала участи в боях над Збручем, бо стояла в запасі в буйнім лушпинським лісі. Походи через Україну — через Камʼянець, Вапнярку, Одесу — відбула сотня враз із цілим Легіоном без боїв. Большевики відступали так завзято, що вимусити на них бій було неможливо. Большевики при відвороті оставляли гармати та обози — велетенське військове майно, з якого користала австрійська армія тай неменше німецька.

Та легка добича деморалізували обі ті армії. Не можу забути зовсім простацькі грабежі, що їх робили чеські жовнірі — а коли ми звертали на них увагу чеських старшин, ті зовсім байдужо здвигали раменами:. Одним словом чехи не любили УСС та й де могли їм шкодили або псували опінію. Вважали, що українці повинні почувати себе русаками.

І з тим не скривалися зівсім. Я був на деякий час приділений до полковника чеського полку пана М. Деякі культурні чехи вважали, що коли "нас" запрошена на Україну, то "ми" повинні заховуватися як гості, то значить — чемно. Але деякі русофіли — знаючи що це Україна, і запросило нас правительство України — запевняли, що коли нас уже раз запросили, тоді нам "мусять" давати все і то найліпше. Весь цукор, мука, вино, мило, золото, кватири — обов'язково в сальонах — все те мусить бути "наше".

Ті тонкощі простий жовнір вирівнував просто силою, не жаліючи інколи багнета. Із Одеси ми поїхали залізницею в напрямі Миколаєва та Херсону, де сіли на пароход "Скорий". Це було точно 12 квітня року. Подорож горі Дніпром залишила незатерте вражіння. Всюди приходили до нас селяни та інтелігенти, щоби поговорити про положення та сповістити про рухи большевиків, які в паніці розбігалися. Утікачів усюди переловлювано та роззброювано. У ту пору наші війська обходилася з ними незвичайно толєрантно. В однім селі виїхав нам на зустріч на чудовім воронім коні — не знати в кого його зрабував — їздець, озброєний від ніг до голови.

Це був тип большевика — ситий, узброєний та безличний пан на Україні. Підождав на дорозі, аж ми підійшли до нього тай запитав:. Очи допитливо бігали по рядках Січовичів, глумлива усмішка не сходила з дещо калмицького обличчя. Не знаю, кілько Стрільцям свербіла рука, щоби "зняти" того завойовника-імперіяліста.

Але, на жаль, дисципліна перемогла. Не впав ні один оклик. Ми плили тільки в день. Вночі плисти було небезпечно, бо в Дніпрі то тут, то там лежали затоплені пароходи, потоплені большевиками. Про один із тих пароходів "Могучій" розказував капітан нашого парохода, що їхав ним якийсь большевицький комісар із Києва — сам, один — тільки тому, що ще досі не їздив кораблем! Гнав корабель униз Дніпром, гуляв із своїми любовницями, погрожуючи безупинно револьвером капітанові, який хотів його "образумити".

Вкінці капітанові не стало терпцю і він відмовився вести дальше порожний корабель. Тоді комісар застрілив його, а моряки роззброїли та звʼязали комісара й затопили разом із його гаремом. Вже 15 квітня підплили ми під Олександрівськ тепер Запоріжжя і в 4 год. На пароход прийшли три селяни й сказали, що в місті повно большевиків.

Н-30 Василівка - Бердянськ. Ділянка біля Токмака

Про большевиків у місті мали ми не зовсім точні відомости. Я був тоді адютантом сот. Микитки, команданта Лєгіону, то ж де міг збирав відомости, які могли нам придатися. Ще на попередній стоянці на хорунжого Бужора, так званого "малого Бужора" напали були чотири большевики та й конче хотіли вбити.

Але на крик Бужора надбігли стрільці та й захопили всіх чотирьох. Двох із них були родовиті русаки і їх віддано під військовий суд. Два другі були наші робітники з Олександрійська і ми їх пустили.

Січовики проти більшовиків. Петро Франко у боротьбі за Велику Україну

Це їм удалось знаменито. Большевиків було тоді в місті понад три тисячі, добірного, прегарно узброєного війська — нас усіх разом було — чи люда. Але паніка зробила своє. Стрільці — яких усюди було повно — піймали в лісі ще трьох большевиків, усіх корінно руських. Вони сказали про боєвий стан військ у місті. Нас головно обходила стація. Бо ж звідтам мали большевики втікати. На стації стояли готові до відʼїзду ешелони. Большевики оповідали, що їх командування вело з німцями, які наступали з півночі в силі двох батальйонів, переговори, закінчені успішно: німці годилися на свобідний відхід большевиків.

Як стемніло, я поїхав на човні до німців. Ї стежа була на Хортиці, та намовляв до негайного наступу. Але німці відмовилися. Казали, що мають замалі сили і боялися, що большевики, якщо ми їм відітнемо відворот, кинуться усею силою на них, а тоді вони їх не стримають. Як ми пізніше переконалися, це була повна правда.

Навігаційне меню

Німці дібралися до пивниць з вином якогось бувшого пана і но могли би ставити ніякої опору. На те большевики числили. Але перечислилися. Дві сотні на приказ сот. Микитки рушили на дворець, одна рушила в ліс на право на схід , щоб перетяти залізничний шлях до Севастополя на Кримі. Але та частина пляну не повелася. Шлях був пильно боронений міцними большевицькими стежами та бронепоїздом. Із тими стежами стрільці розпочали бій.

Василівка (місто) — Вікіпедія

Була хвилини, що навіть дібралися до самого шляху та кинули кілька ручних гранатів. Але не знищили шляхту. Хоч із трудом, але ешелони почали проїздити. Команду третьої сотні перейняв чотар Голинський молодий, незвичайно енергічний і бувалий в боях. Четар Никорак, ранений уже кілька разів, останній раз був міцно ранений в ногу в боях над Стрипою, нечайно захворів та нарікав на страшні болі в животі. На другий день відвіз його малий підх.

Каратницький малесеньким пароходиком, який вміщуав усього п'ять люда, до Никополя до шпиталю.

Василівка (місто)

Никорак помер два тижні пізніше по операції сліпої кишки. Отож сотню кинув у бій четар Голинський. Зовсім правильно повів наступ із заходу та почав жахливу, часто рукопашну битву.


  1. !
  2. обідні побачення Миколаїв Україна.
  3. ;
  4. !

Ручні гранати Січовиків сіяли знищення та паніку. Вся маса большевиків кинулася до втечі. Більшість таки пішки кинулася на схід.