Долгорукий : «…Он неопрятен и нехорош, но видно, что торговый и оттого богат… Мостовых нет, и так осенью и весной в большия грязи ни проходу ни проезду. Площадей и регулярних улиц не увидиш, а пустырей много…». Професор М. Бережков у своєму щоденнику зазначав: «Ходя по Нежину убеждаешся, что он — большая деревня, типичная малороссийская деревня, грязная, душная…», солідарним з ним був і професор І. Сребницький, що у році стосовно ніжинських вулиць відмітив: «…грязь составляет отличительную черту улиц внутри города.

Трудно себе представить, не видевши собственными глазами, что делается на иных улицах Нежина в грязный период. Спасения от этой грязи нет никакого; только на некоторых главных улицах вдоль домов и заборов лепятся кое-какие досчатые тротуары: перейти через улицу можна разве только в калошах, доходящих до колен…».

Проте, все ж місцева влада намагалася боротися із проблемою постійного бруду, так І. Сребницький зазначав, що спроби ці були невдалі: «… В прежнее время в Нежине были и мостовые. На последней улице давно уже исчезли следы мостовой и существование ее помнят только нежинские старожилы; на Мостовой же улице, особенно в одной ея части, сохранилась еще мостовая. Но что это за мостовая! Многия бревна в ней совсем уничтожились и во время грязи образуются такие рытвины, что все тогда стараются объезджать эту мостовую что называется десятой улицей…". Дослідник-краєзнавець В.

Шоходько пояснює це все ж природно-кліматичними умовами. У місті була як зазначають «Чернигоские губернские ведомости» лише одна центральна та велика мостова: «Впрочем из уважения к городским достоинствам Нежина, надобно сказать, что в нем есть деревянная мостовая — от одной заставы до другой — через весь город, на пространстве четырех верств…». Лазаренко відмічав, що проблема із забрудненням вулиць не зникла і у кінці ХІХ — початку XX століття, він згадував, що для того, щоб доїхати від залізничного вокзалу до центру міста у період весни та осені, необхідно було наймати візника із парою волів, які ледве витягали вози із глибоких канав.

Ми спостерігаємо стабільну незмінність поганого стану доріг в Ніжині протягом XIX століття. Основною причиною цього були природні умови, з якими, влада намагалася боротися будуючи мостові, але зазнала поразки у боротьбі з болотистою місцевістю. На — роки, як зазначено у «Описах Лівобережної України», у Ніжині знаходилося шістнадцять вулиць: «…из которых первая Московская, вторая Черниговкая, третья Роменская, четвертая Прилуцкая, пятая Греческая, шестая Олишевская, седьмая Шосткина, восьмая Пустая, девятая Галатовская, десятая Бабичевская, одиннадцатая Биляковская, двенадцатая Щербиновская, тринадцатая Сугаровская, четырнадцатая Мигалёвская, пятнадцатая Бобринская и шестнадцатая Магерская.

Деякі з них зберегли свою назву і до сьогодення. Як зазначає дослідник В. Шоходько, ніжинської фортеці, заснованої у Х столітті, що розташовувалася на території сучасного базару, у XIX столітті уже не існувало. Проте, сам принцип забудови було збережено. Вся територія історичного ядра міста має велику історико-культурну цінність і може розглядатися нині як пам'ятник містобудування.

Його північно-західна частина, яка розташована між вулицями Батюка та Братів Зосимів, у межах якої сконцентрована велика кількість пам'ятників архітектури і цінної історично забудови міста, є унікальним історичним міським формуванням Лівобережної України.

Ніжинський консервний завод

Визначними елементами планування є вулиці Московська та Овдіївська. Основною вулицею лівобережної частини міста є Мостова, Московська, з  р. Гоголя, по якій йшла дорога, що зв'язувала Київ і Москву. У Ніжині, як для малого провінційного містечка, існувала велика кількість площ. Так, «Черниговские губернские ведомости» дають чіткий та різносторонній їх опис: « …Одна площадь базарная, над рекою Остром, около замковой церкви и дальше к лавкам… Другая площадь в Нежине — ярмарковая.

Так она зовется по воспоминанию о бывшей некогда здесь на маслянице знаменитой ярмарке, теперь этой ярмарки нет, — осталась только площадь, между деревьями город скими и каменными церковними лавками, на которой прежде кипела ярмарка. К этой же площади примыкают и табачные лавки, а оканчивается она Успенскою церковию с красивою и стройною колокольней. Третья площадь — парадная, перед мужским Благовещенским монастирем — здесь в высокоторжественные дни бывает военный парад. Четвертая площадь — за Киевскою баштою. Башты, то есть башни, нет никакой, — вероятно была какая-то, — но выражение: за Киевской баштою досель осталось…».

У місті існувало чимало будівель різного призначення. На — рік існують такі дані: «Казенного строения внутри города находящиеся: один старый деревянный корпус, корорый занимается городничеством и казначейством, и при нем кладовая для казны каменная, у ведомстве городской думы деревянных два: первый под постоем городничего, а во втором помещаются поветовые присудственные места.

Изб деревянных поступивших из казенного ведомства в ведение городской думы восемь, кои отдаются в наем.


  1. Ніжинський консервний завод — Вікіпедія;
  2. безкоштовні сайти знайомств Прилуки Україна.
  3. Історія міста/History of the city | Ніжинська міська рада.
  4. .
  5. безкоштовні послуги знайомств у Первомайський Україна.
  6. безкоштовні сайти знайомств в Інтернеті - Камянка-Бузька Україна?

Городовой каменный магистрат. Каменная почтовая контора. Соляной амбар деревянный. Бывший пороховой казенный каменный погреб. Два дома городских каменных, поврежденных во время последнего пожара, у которых помещалось народное училище… Церковного стороения деревянных изб шесть, которые находятся при церквях и занимаются причетниками. Торговых лавок: каменных церковных кои отдаются в наем восемнадцать, у ведомство городской думы поступивших восемь, разными обывателями на городской земле построенных сорок восемь, дворянских двадцать две, купеческих шестдисят четыре, мещанских и разночинческих сто одиннадцать, мясных двадцать.

Богодельня одна. Торговых бань две. Кузниц с котлярнею тридцать четыре. Олександр Лазаренко згадує про те, у яких будинках жили пересічні люди: «Архітектура Ніжина відповідала рівню життя провінційного міста.

22-річний уродженець Ніжина став чемпіоном світу серед молоді за версією WBC

В Петербурзі, Москві, Києві квартири коштували дорого, приміром третину зарплати. Тому-то чиновники, що виходили на пенсію намагалися забезпечити себе дешевою квартирою в провінційних містах, таких як Житомир , Умань , Таганрог , Чернігів , Полтава , Ніжин. Цілі вулиці забудовувалися маленькими будинками відставних чиновників. Земля була дорога й ділянки під забудову давалися невеликі. Дешеві будинки зводилися без цоколя, більш забезпечені будували високі цоколі, а багаті люди зводили будинки не біля вулиці, а на середині подвір'я. На Мільйонній вулиці нині Овдієвській великі двоповерхові будинки були в представників дворянства.

Зокрема у Висоцького, міського голови, колишнього генерала Семенова, пані Пашківської, зять якої був інженером на залізниці. Подібне розміщення будину ізолювало від вуличного шуму, який створювався металевими ободами коліс по брукованій мостовій. У Ніжині була велика грецька колонія й зберігалося багато будинків своєрідного стилю. Вхід був із двору через кортик з чотирма колонами. Ці будинки були одноповерхові із великими напівпідвальними приміщеннями з погребами та складами. Також О. Лазаренко згадує: «Як і в багатьох інших провінційних містах, основне виробництво в Ніжині було пов'язане із сільським господарством.

Значне місце в центрі займали торгові ряди, розташовані проти базару.

Історія міста/History of the city

Вони починалися від собору і тяглися до самого Остра. У магазинах, порівняно нової для того часу сучасної побудови, на вулиці Гоголя тривала бакалійна торгівля Москаленка й гастрономічна — Лазаренка і Дяченка. Частина цих приміщень знаходилася у брамі чоловічого монастиря, або поблизу від нього, то в них не дозволялося продавати алкогольні напої. Тому льохи цих магазинів знаходились на вулиці Кушакевича.

Отже, лавки були розташовані переважно у центральній частині міста. Місто Ніжин, хоча і було завжди провінційним, але відігравало значну роль у житті губернії. Вигідне геополітичне становище зумовило для Ніжина безперервний розвиток у торговому плані. Територія, на якій розташовано місто болотиста, проте, родюча і придатна до вирощування різноманітної сільськогосподарської продукції, яка потім використовувалася як товар на ринках усієї губернії та по за її межами.

Ніжин мав свою Поштову станцію, метереологічну станцію, крупний залізничний вузол, мав богадільню, що забезпечувала медичне обслуговування жителів міста та повіту. Ніжин славився великою кількістю церков на початок ХІХ — 15, а на початок ХХ — 27 , та їх визначною архітектурою. Найкрасивішими у місті були панські будинки та будівлі збудовані греками. Основною проблемою для міста залишався стан доріг, який не покращувався. Також, у Ніжині знаходилася значна кількість навчальних закладів, декілька училищ, гімназія, звичайно, Ніжинська вища школа — найзначніший заклад міста.

Все ж воно залишалося аграрним, жителі мали присадибні ділянки, на яких вирощували сільськогосподарські продукти, і, у цілому, всі спогади про Ніжин у цьому плані зводяться до того, що місто виглядало скоріше як велике село. За підрахунками фахівців, у місті є до історичних будівель, з яких понад 70 мають велику культурну та історичну цінність. На державному обліку перебуває 6 пам'яток археології, 55 — історії, 12 — монументального мистецтва.

Близько чверті сотні ніжинських пам'ятників і пам'ятних знаків є значним показником як для міста такої величини.

Ніжин — Вікіпедія

У Ніжині встановлено пам'ятники, як славетним уродженцям та діячам, життя чи діяльність яких пов'язані з містом, так і на честь знаменних або трагічних подій національної історії  — Т. Шевченку, М. Заньковецькій, Ю. Лисянському, Б. Хмельницькому, «Дзвони Чорнобиля», Жертвам Голодомору та політичних репресій і багато інших. Ніжин пишається першим за часом створення не лише в Україні , а й у цілому світі пам'ятником Миколі Гоголю. У Ніжині встановлено низку пам'ятників визволителям міста від німецьких окупантів під час Другої світової війни : Я. Батюку, Л. Губиній, С. Моховому, І.

Хайтовичу, обеліски на братських могилах. Також, відносно нещодавно наприкінці року , у місті з'явився дуже оригінальний пам'ятник місцевій «знаменитості» — ніжинському огірку. Поява грецьких переселенців у Ніжині була викликана втратою Греції державної незалежності. У середині XVII ст.

Навігаційне меню

Її появі значно сприяли часті подорожі до Москви грецького духовенства, слідом за яким тягнулися й численні купецькі обози. Прагнучи залучити грецьких купців до активної торгівлі в містах України, гетьман Богдан Хмельницький у році видав кілька універсалів, якими звільнив їх від підпорядкування місцевому уряду та надав право вільної торгівлі за умови сплати податку гетьманському «екзактору».

Згодом цю адміністративну автономію підтверджували своїми універсалами й інші гетьмани: в архіві Ніжинського грецького братства та магістрату свого часу зберігалось 57 гетьманських універсалів, царських та архієрейських грамот, якими в різні часи стверджувалися права та вольності ніжинських греків. У дружніх стосунках з Грецією українські гетьмани бачили не тільки запоруку економічного розвитку держави, але й шукали захисту православної віри від зазіхань польського католицизму, а згодом — і від намагань московського уряду підпорядкувати собі незалежну Київську митрополію.

Вже у  р. Це звернення вони мотивували тим, що змушені відвідувати місцеві церкви, але не розуміють «руського набожества», тобто слов'янської церковної служби, і тому не можуть «священикам виразне сповідувати гріхи свої». Ініціатором цього звернення був священик Христофор або Христодул Димитрієв, котрий з'явився у Ніжині у  р.

Він залишив батьківщину внаслідок переслідувань, яких зазнав від турків або, як пізніше він сам писав, «побачивши від бусурман велику наглість». Оселившись в Ніжині, грецький священик спочатку увійшов до причту Миколаївського собору, який тоді відвідували ніжинські греки. Але через часті конфлікти з місцевими священиками та парафіянами, він невдовзі став клопотатися про виділення греків в окрему громаду та будівництво окремого храму. Одержавши у  р. Грошей, виділених громадою на будівництво, вистачило лише на зведення стін.

Щоб довести справу до кінця, отець Христофор позичив чималу суму грошей, і тому у  р. Отець Христофор особисто неодноразово звертався за фінансовою допомогою до місцевих купців, урядовців та церковних ієрархів. Двічі він їздив і до Москви, де одержав певні кошти і від царів Івана та Петра Олексійовичів. У результаті коштів надійшло стільки, що їх вистачило на те, аби збудувати поряд з дерев'яним храмом архангелів Михаїла і Гавриїла ще муровану церкву на честь Всіх Святих. У році будівництво та оздоблення храмів було завершено. В процесі будівництва церков,  року грецька релігійна громада оформилась у Церковне Братство, статут якого написав сам Христофор Димитрієв.


  1. плюс розмір швидкісних знайомств в Яворів Україна.
  2. .
  3. ;
  4. знайомства в Інтернеті поблизу Марганець Україна.
  5. !
  6. швидкісні знайомства на Тульчин Україна?

В заснуванні Братства активну роль відіграв гетьман Іван Мазепа, відомий своїм благодійництвом та прихильністю до створення нових духовних та освітніх закладів.